Кінно-спортивний центр у Степанівці - з найкращих в області
9:24 pm, 25 Жовт. 2007
Приємно спостерігати, як створюється чи будується щось нове – це означає, що життя не стоїть на місці. Однак за умови, коли старе не руйнується (руйнувати – не будувати), а органічно вписується у це нове. Саме за таким принципом працює приватний підприємець Олександр Васильович Білан. Свою діяльність у Степанівці Вінницького району він розпочав порівняно нещодавно. Та лише впродовж трьох місяців на місці занедбаної ферми, свого часу викупленої у співвласників майнових паїв, новий власник зумів організувати племінне кінне господарство, а точніше сучасний кінно-спортивний центр, подібного котрому немає не тільки у межах Вінницького району, а й, мабуть, в області
Погодьтесь, що для цього потрібно мати не тільки великі кошти (бо так уже повелось, що споконвіку конярі були людьми вельми заможними), а й володіти неабиякими цілеспрямованістю і прагненням будь-що досягти своєї мети. А щоб переконатись у тому, що як підприємець Олександр Васильович, дійсно, є прогресивним лідером, який чітко бачить перспективу і має виправдану господарську кмітливість, варто лише завітати до його новозбудованого кінного господарства.
Хоча можна знайти і заперечливі аргументи, адже особливо тепер, у час надсучасного прогресу, досить часто чуємо твердження, що у коней залишилось лише багате минуле і немає ніякого майбутнього, що коні поступово зникнуть. На це Олександр Васильович рішуче відповів: «Кінь все ще дуже потрібний, і так буде, поки живе і творить на землі людина. Так, з часу приручення дикого коня минуло майже шість тисяч років, за цей час у різних країнах світу виведено близько 250 порід коней, і скрізь вони стали вірними друзями й помічниками людини у різній діяльності. Наш край - аграрний, і кінь завжди посідав чільне місце у сільськогосподарському виробництві. І, безумовно, враховуючи майже критичну нестачу паливно-мастильних матеріалів, ми, врешті, знову повернемось до широкого використання коней в аграрній сфері. Швидкими темпами за кордоном розвивається кінний спорт, зростає інтерес до спортивного конярства і у нашій державі. Ви скажете, що все ж без коня можна обійтись. Однак чи варто? Чи не стане внаслідок цього наше і без того позбавлене звичайної природної радості життя ще більш сірим і одноманітним?» Ці слова були сказані з такою палкою щирістю, що, мабуть, могли б переконати найзатятішого прихильника механізації у тому, що і в умовах сьогодення у коней є право на життя, а попереду у них – багате і цікаве майбутнє.
- Олександре Васильовичу, за покликанням Ви - бізнесмен, але у душі, мабуть, залишаєтесь справжнім запорізьким козаком? «А що ж то за козак без коня», - це про Вас?
- Я і справді є полковником козацтва, головним обозним Вінницького коша «Українського козацтва», де крайовим отаманом Олександр Григорович Сегеда. Мої побратими підтримали ідею розвитку на Вінниччині сучасного конегосподарства. Адже і колись, якщо пригадати історію більш за все запорожці, безумовно, розводили коней. Таким уже було заняття запорізького козака. Він тільки тоді й був козаком, коли мав коня, без коня він і не лицар. Коня називали вірним другом, нерозлучним товаришем, милим братом козака. За жвавістю запорізьких коней називали «вітрогонними», відзначались вони незвичною міцністю, силою в ногах і винятковою кмітливістю. Тож кому, як не нам, послідовникам славного козацтва, належить відродити кращі традиції у галузі конярства. Зокрема, із розвитком центру плануємо на його базі організувати кінне патрулювання вулиць нашими козаками.
- І, все-таки, що для Вас коні? Це просто захоплення, пробуджене активною громадською діяльністю у числі козаків, чи, перш за все, бізнес?
- Ще у дитинстві, коли я відшукував і колекціонував малюнки і фото коней, навіть не міг уявити, що колись це захоплення переросте у щось більше. Сьогодні ж коні стали частиною мого життя, великою його частиною.
- Розкажіть, будь ласка, про племінні якості коней свого господарства?
- Маю 16 коней чистокровних верхових та робочих порід, придбати їх у межах нашої країни було нелегко. Найбільшою гордістю господарства є троє німецьких племінних жеребців, ідеально пристосованих для спортивної верхової їзди. Найцінніше моє надбання – це 15-річний Колінс. Цей кінь двічі ставав чемпіоном Європи, у період розквіту спортивної кар’єри він оцінювався у 250 тис.$, свого часу належав Міністру енергетики України. Особливо радують швидконогий Первенець та дворічний Візір. І, звичайно, не можу не сказати про представників ново-олександрівської ваговозної породи. Це - робочі коні, міцної, навіть масивної конституції, які здатні підняти вантаж вагою до 30 т. Особлива їхня якість – невибагливість до корму і плодовитість. На фермі уже народилось і зростає перше наше лошатко, уже скоро з’явиться і друге.
- А на що потрібно звертати особливу увагу при виборі коня для їзди верхи? - про це я запитала майстра-вершника, професійного інструктора, який пройшов спеціальне навчання у провідній столичній школі, шістнадцятирічного сина Олександра Васильовича - Максима.
- Звісно, перевагу потрібно надавати коням верхового типу, привабливого і правильного екстер’єру, яким властиві ритмічно виражені, м’які і вільні рухи. Кінь повинен бути великим (160-200 см), з добре розвиненою грудною кліткою, з довгою і гнучкою шиєю, пишним хвостом, мати великі виразні очі. Хоча зовнішня привабливість має важливе значення, проте вирішальну роль відіграє тип темпераменту коня. В ідеалі бажано підібрати коня сильного, врівноваженого типу, він швидко знаходить спільну мову з вершником, пристосовується до його вимог. Однак визначити одразу тип темпераменту коня дуже складно, та його можна відтренувати в процесі щоденної виїздки. Рухи виїждженого коня правильні, граціозні, гармонійні і невимушені. Коні – дуже розумні і слухняні учні. (На підтвердження сказаного, осідлавши свого улюбленого велетня-Чемпіона, Максим продемонстрував його спортивну майстерність: від граціозних кроку і галопу до стійки і стрибків через висотний бар’єр.)
- Як відомо, коней використовують для верхової їзди у лікувальних цілях. Наскільки це ефективно?
- Зарубіжні країни уже давно охопила лікувальна конетерапія. Верхова їзда не тільки збагачує дозвілля людей, сприяє їхньому фізичному розвитку, зміцненню здоров’я, а й багато тисяч людей з небезпечними захворюваннями вилікувались, дякуючи саме коням, це визнали провідні лікарі світу. Окрема тема - дитячий кінний спорт, що вважається одним з найефективніших шляхів лікування ДЦП. Такі лікувально-профілактичні заняття з хворими дітками збираємось проводити на базі нашого центру, звичайно, у тісній співпраці з лікарями. Не менш важливим є психологічно-емоційний ефект, адже кінь – чудовий вихователь, спілкуючись з ним, самі того не помічаючи, ми стаємо спокійнішими. Недарма у давнину коня шанували як символ добра, благородства, щастя, він наділявся магічними, оберігаючими від нещастя і злоби якостями…
- Дякую за цікаву розмову!
Що ж, коні й справді унікальні тварини і будь-які форми спілкування з ними потрібно популяризувати, розвивати і зберігати у суспільстві. На жаль, жителі міст та й сіл все більше віддаляються від живої природи, все менше спілкуються з дикими і навіть домашніми тваринами, у тому числі і з кіньми. Багато з нас лише інколи бачить їх на бокових вуличках міста, а частіше у цирку чи кіно. У більшості ми погано знаємо коней і зовсім не вміємо поводитись з ними. Нам легше завести автомобіль і поїхати на ньому, ніж сісти верхи на коня. Варто визнати, що і кінний спорт у нас користується попитом серед представників еліти, а для переважної більшості людей залишається недоступним. У той час зарубіжні іподроми, як правило, розміщені поблизу великих міст, є улюбленим місце масового відпочинку. Залишається сподіватись, що український кінний спорт з кожним роком ставатиме популярнішим. Принаймні, на Вінниччині перші успішні кроки у цьому напрямку уже зроблено. Олександр Васильович запевнив, що хоча офіційного відкриття центру ще не було, та у вихідні до Степанівки приїздять десятки любителів коней, просто бажаючих насолодитись захоплюючим видовищем спортивної їзди верхи.
Фото і текст Л.КОЛОМІЙЧУК
СтепанівкаmaximЧитайте також:
- No related posts found.