Незаконнонароджене дитя, або „Ноу-хау” керівництва Вінницької райради


8:51 pm, 16 Жовт. 2007

Черговим „ноу-хау” „порадувало” керівництво Вінницької райради: заховало серед сторінок одного з інформаційно-рекламних видань своє незаконнонароджене дитя – такий собі перший номер „Вісника” на чотирьох сторіночках. Щодо права на вихід у світ цього, як кажуть у народі, байстрючати та законності його фінансування, певно, свою думку мають оприлюднити відповідні компетентні органи. Проте необхідно наголосити на деяких особливостях цього „шедевра” і зазначити, що, за великим рахунком, нарешті стає зрозумілим, чому пан райголова вперто не бажав і не бажає укладати угоду з редакцією „Подільської зорі” на висвітлення діяльності апарату райради, депутатського корпусу району, територіальних громад та надавати матеріали офіційного плану до друку в газеті, котра вже сім десятків років інформаційно обслуговує населення, зокрема і Вінницького району.

Авжеж, хіба таку, і не лише стилістичну, за словами відомого політика, „галіматню” допустили б на сторінки „Подільської зорі”?! Та ж ні, як би того не хотів пан керівник, який, між іншим, несе повну відповідальність за той друкований матеріал, що має назву „Матеріали 13 сесії Вінницької районної ради 5 скликання” і „Рішення районної сесії” (а хіба остання така існує в природі? Слід називати («Рішення сесії районної ради»). Тому й не мусить дивуватися, коли хтось із мешканців поцікавиться у нього, чи є на теренах району, скажімо, Побереженська школа чи села Гумене і Міхякіські Хутори, бо за півтора роки правління мав би вже вивчити географію територіальної громади, яка чекає-не дочекається дострокових виборів також і до органів місцевого самоврядування. Бо хоча і бідкається голова, що не завжди бачить на сторінках газети (певно, нашої, котрій він відмовив у фінансуванні) „повну інформацію про події і заходи, які проводяться в районі”, й має на увазі, безумовно, ті події, де він особисто був присутнім. Але люди розуміють, що насправді діється, і політична приналежність, у тому числі й до БЮТу, вже не гарантуватиме йому у перспективі теплого крісла посадовця. Та й байка про ведмедика, що лише їсть не працюючи, ще не призабулась у пам’яті поважних трударів, які мали нагоду слухати її з вуст голови райради рік тому під час урочистостей до Дня працівників сільського господарства…

Враховуючи ось такий вибрик районного керівництва, варто, мабуть, поінформувати шановних читачів, - особливо, передплатників нашої газети, які є невід’ємною частиною територіальної громади району, - що на згадувану вище сесію райдержадміністрація винесла питання про виділення редакції „Подільської зорі” 85 тис.грн. для покриття збитків. Але райрадівські керівники розполовинили ці кошти. Певно, ці 42,5 тис.грн, що забрали, їм потрібні на подібні „вісники” і «вкладиші», котрі, мабуть, обслуговуватимуть апарат райради та йому угодних, фінансуючи комерційні видання. Дійсно, за прислів’ям: назло ворогам – корову продам і дітям молока не дам. Так точно вдіяли із редакцією „Подільської зорі”. Між іншим, великий „поборник” дотримання законодавства, який очолює райраду, мав би бути послідовним, бо випуск такої «продукції» він зобов’язаний узгоджувати на сесії райради, а не тишком-нишком без її згоди пропихувати у маси. Тоді й певна частина депутатів, жителів територіальних громад не сприймала б таке „ноу-хау” із здивуванням.

…Зі зрозумілих міркувань, редакція притримала викладений матеріал до закінчення виборів. Тим часом, вийшов черговий газетний випуск з благословення керівництва райради – безграмотний на рідкість. Та лихо б з нею, тією грамотністю. Але, знову-таки повторимось, відповідальність за матеріали несе замовник. Отже, керівництво райради. Якщо йому байдуже, як калічать рідну українцям мову і, мабуть, зневажають Україну як державу, бо рідко хто дозволить собі писати її назву з маленької літери, то нехай розпишеться у своїй псевдопатріотичності. Певно, свою думку мають висловити, зокрема, і депутати райради з приводу законності й доцільності розміщення подібних «вкладишів» у комерційних виданнях. А райрадівське керівництво – що ж, мабуть, таки заслужило, аби йому відвели передостанні сторінки у часописі, котрий воно собі вподобало.

Подільськозоряни

Гуменне, Мізяківські Хутори, Побережнеmaxim

Читайте також:

  • No related posts found.

Коментувати