Шлях до поваги односельців для мешканця Парпурівців почався після… в’язниці


11:33 pm, 26 Лип. 2007

Допитливий енергійний хлопець, надія батьків, після закінчення школи, відслужив у лавах Збройних сил і повернувся до рідного села. І нібито ніщо не віщувало лиха… Червневі вечори багатьом запам’ятовуються саме тим, що в цю пору випускники шкіл відзначають закінчення навчально-виховного закладу і перспективу своїх перших кроків у доросле життя. Веселе й водночас сумне свято. А для парпурівського парубка Павла той вечір назавжди залишиться в пам’яті чорним.

Як відомо, на випускному вечорі збираються на святкування не лише ті, хто тільки-но здав останній іспит у школі. Приходять батьки, друзі, знайомі. Тож нічого дивного не було, що того разу прийшла до Хижинецької школи, коли там радісними обличчями випускників яскравіли приміщення, група хлопців. Старших за віком од вчорашніх школярів. І все було б гаразд, якби перед тим молодики не зазирнули до чарчини. А хтось із батьків вийшов до них і зробив зауваження. У відповідь отримав удар ножем. Хто це зробив - сьогодні вже не має особливого значення. У Павла був свій кодекс честі – він усю вину взяв на себе. І відсидів у місцях позбавлення волі 12 довгих років. Інші за таких обставин виходять на свободу морально скаліченими, принаймні озлобленими. Не так сталося з Павлом.

Чи хтось чекав на нього вдома? Принаймні, дівчина, з якою замолоду хотів пов’язати свою долю, не дочекалась його з неволі. Ніхто їй за це, звичайно, докоряти не став. У тому числі й Павло. Але треба було жити. Пробував створити родину з вінницькою вдовицею – не склалося. Знов повернувся у Парпурівці. Як кажуть у народі, життя прожити – не поле перейти. Надто коли воно таке тернисте, як у людини, про яку мовиться.

Сьогодні Павло Павлович Коломієць – чоловік, якого поважають в селі. Часто-густо звертаються до нього односельці по допомогу. Він і телерадіомайстер, і електрик. Якщо треба, то в іншому допоможе. І ні з кого зайвої копійки не візьме, що у наш час, за складної економічної (та й моральної) ситуації в країні, явище не таке вже й розповсюджене. Щоправда, хоч уже й пенсійного віку, не має ні дружини, ні дітей – живе в родині брата. Але радість отримує від того, що допомагає людям.

Н.КАЛІНЧУК, с.Парпурівці

Хижинці, Парпурівціmaxim

Ви можете слідкувати за новими коментарями за допомогою RSS 2.0. Ви можете залишити коментар, або трекбек.

Читайте також:

  • No related posts found.

Коментувати